Отправлено: 16.10.10 20:09. Заголовок: Рукопись Изенбека

Киммерийский центр. Выпуск 1. Виктор Владимирович Грицков. Сказания русов. Ч. 1. Влесова книга. Москва. Издательский центр Русского исторического общества. 1992. 35с.
<\/u><\/a>
<\/u><\/a>
Рукопись Изенбека
(текст выступления по российскому радио в декабре 1991г.)
В ноябре 1953 года в Сан-Франциско в русском эмигрантском журнале
Появилось сообщение о находке древней книги, написанной на деревянных дощечках. Эта находка получила условное название Влесовой книги, так как в одном месте имя древнего славянского бога Велеса упоминается в связи с созданием рукописи.
Дощечки содержали тексты по истории и религии древних славян. Обстоятельства их находки очень романтичны. Полыхала гражданская война. Полковник белой армии Изенбек обнаружил в заброшенной помещичьей усадьбе дощечки с письменами. Они его заинтересовали, и он забрал их с собой. После разгрома белой армии Изенбек оказался в Брюсселе, где познакомился с Юрием Миролюбовым. Миролюбов увлекался историей и переписал большую часть текстов. Началась вторая мировая война. В 1941 году Изенбек умирает, и дощечки вместе со всем его имуществом теряются в это смутное время. От Влесовой книги остаются только копии Миролюбова.
О чем же говорится во Влесовой книге? В ней описывается история народа, который называется руссами. Эти русы-славяне в IXв. н.э. жили по Днепру и Дону. В дощечках упоминается имя Аскольда, известного и по древнерусским летописям. Время его жизни обычно датируют второй половиной IXв. Если мы примем эту дату за основу, то время других событий дощечек будет следующим.
Согласно текстам, в древности русы обитали за рекой Ра – видимо Волгой. В Xв. до н.э. они переселились на Карпаты. Причем какая-то их группа на Карпаты попала через южные области: Кавказ, Переднюю и Малую Азию. На Карпатах русы жили 500 лет, а в Vв. до н.э. ушли на восток, в бассейн Днепра и Дона. В VIв. н.э. жил завоеватель этих русов Дир, а в VIIв. они платили дань вождю готов Алдореху. Последним из исторических персонажей упоминается некий Ерик.
Религиозное содержание дощечек состоит из довольно отрывочных обращений к богам. Имеются столь же краткие нравоучительные высказывания. Много сетований на те трудности и жизненные невзгоды, что приходилось преодолевать русам.
Если кто ожидает при прочтении текстов встретится с красочными историями, захватывающими событиями, будет глубоко разочарован. Все это имеется только в измышлениях по мотивам Влесовой книги. В текстах все сухо, приземлено, трудно для понимания. Никакого романтического колорита. Если будет доказана их подлинность, то для ученых они явятся колоссальным источником новой информации. Но и тогда, как и большинство древних памятников, тексты будут представлять интерес только для узкого круга специалистов.
Ученые считают Влесову книгу фальшивкой, изготовленной Миролюбовым. Их аргументы делятся на две группы: филологические и исторические. Как те, так и другие на поверку, из-за предвзятой позиции их авторов, оказываются либо недостаточно убедительными, либо несут следы явной подтасовки фактов.
Возьмем языкознание. Филологи выявили разновременные языковые включения, что послужило одним из главных доводов поддельности дощечек. Между тем это типичнейшее явление в древних текстах и служит скорее аргументом их подлинности. Только с воспаленным воображением можно предположить, что тонкие деревянные дощечки могли сохраниться в течение тысячи лет без какой-либо переписки на новую основу. И совсем никуда не годится, когда возможность неоднократного копирования текстов совершенно не учитывается при их исследовании.
Исторические аргументы стоят филологических. Раз сведения Влесовой книги противоречат теориям историков, значит, она фальшивка. Даже если предположить абсолютную непогрешимость этих теорий, необходимо учитывать немаловажное обстоятельство. Практически любое древнее сочинение в чем-то противоречит современным знаниям, и тому есть много причин. Только кропотливые, подчас растянувшиеся на многие десятилетия исследования способны выявить рациональное зерно. Сам факт противоречия еще ничего не значит и может трактоваться как угодно.
А вот как определяется соответствие сведений дощечек современных знаниям. Дощечки знают готского вождя Германориха и датируют время его жизни концом IX века. Исследователи же делают вид, что речь идет о его тезке – другом готском вожде, жившем в IV веке, и на этом основании делают далеко идущие выводы о фальшивости исторических данных текстов.
Если к текстам подходить непредвзято, то, учитывая крайне низкую степень изученности проблемы Влесовой книги, следует признать, что она белое пятно и любые выводы, подлинная она или поддельная, преждевременны. Но раз уж мнение о фальшивости дощечек преобладает, попробуем встать на эту точку зрения.
Основные исторические сведения Влесовой книги укладываются в короткий, но связный рассказ. Но эта картина получается после дешифровки. В реальности же информация разбросана в виде отдельных указаний, намеков по большому количеству дощечек. Дело осложняется ошибками или их имитацией, выявляемых путем сличения разных сообщений. Зачем была нужна Миролюбову такая хитроумная шифровка, которая обманула всех исследователей? Сам он в своих сочинениях на основе текстов Влесовой книги приводит неверные даты. Что, и себя он тоже перехитрил?
Зачем Миролюбову нужно было создавать тексты десятков дощечек? Это гигантская по обьему работа. Для первичной информации, необходимой ему для использования в своих сочинениях, а это считается главной причиной, толкнувшей на фальсификацию, хватило бы считанных штук.
Влесова книга знает у донских русов город Воронзец. Современными учеными достоверность подобного сообщения категорически отрицается. Между тем дешифровка известий средневековых восточных авторов говорит о том, что они знали на Дону племя русов и у этих руссов был город Варуна. Эта информация пока не опубликована, и Миролюбов заведомо не мог ею владеть. Что, этот инженер-химик предвосхитил открытия за десятилетия? Но зачем историку подобного прибегать к услугам фальшивки? Подобных совпадений в текстах с заведомо неизвестными Миролюбову знаниями немало.
Вопросы можно продолжать очень долго. Это говорит о том, что обоснованное признание текстов фальшивыми не такая простая задача, как многим представляется.
Прибегнуть к помощи радио меня заставило одно обстоятельство. Имеется проблема, в решении которой участие радиослушателей возможно и даже желательно. После смерти первых публикаторов их архивы были обследованы, но в них не оказалось некоторых документов, относящихся к Влесовой книге. Они слишком важны, чтобы предположить их случайную утрату. Кому-то они переданы на хранение.
Сейчас расширяются контакты наших граждан с зарубежом. Возможно, судьба сведет кого-нибудь с этим таинственным хранителем, если он еще жив. Хранитель скрывает материалы из-за опасения того, что раскрытие тайны рукописи Изенбека, которая находится среди других бумаг, еще более повредит репутации Миролюбова и его друзей. К сожалению, он ошибается. Во-первых, это уже не является тайной и почти все обстоятельства ее известны. Во-вторых, допуск добросовестных исследователей к рукописи Изенбека значительно бы облегчил доказательство невиновности Миролюбова и ускорил разгадку тайн Влесовой книги.
В любой момент тайник может быть утрачен, так как его содержимое почти ни для кого не представляет интереса. Остается только пожелать успеха тем, кто близко к сердцу воспримет судьбу загадочной книги.
Москва, 1991
<\/u><\/a>

 Отправлено: 16.10.10 21:57. Заголовок: Ять пишет: Между те..

Ять пишет:

цитата:

Между тем дешифровка известий средневековых восточных авторов говорит о том, что они знали на Дону племя русов и у этих руссов был город Варуна.

Откуда это взято? Есть ли шанс найти ссылку на первоисточник? Это важно!

 Отправлено: 17.10.10 11:39. Заголовок: Worga пишет: Откуда..

Worga пишет:

цитата:

Откуда это взято? Есть ли шанс найти ссылку на первоисточник? Это важно!

Ал-Идриси (XII в.) описывал страну русов бассейна Северского Донца следующим образом:
Долины этих рек обитаемы народом, называемым Нивария, который владеет шестью крепостями, настолько хорошо укрепленными, что жители Ниварии во время своих отступлений становятся недоступны врагу. Они необычайно воинственны и привыкли никогда не расставаться с оружием.
Приводит он и арабизированные названия шести русских крепостей: Лука, Астаркуза, Баруна, Бусара, Сарада и Абкада. Баруна по звучанию довольно точно соответствует названию реки Воронеж; Астаркуза, учитывая распространенные ошибки в арабских рукописях,— реки Нетригуз. Производились сближения названия Сарада с именем Верхнего Салтова, в окрестностях которого находятся остатки мощной белокаменной крепости и знаменитый могильник. Любопытно, что тексты так называемой Влесовой книги знают на Дону город русов Воронзец.
Виктор Грицков. Забытая история русов
http://roksalan.narod.ru/avtors/grickov.htm<\/u><\/a>

 Отправлено: 17.10.10 12:38. Заголовок: Рукопись Изенбека

...В конце 60-х годов, то есть незадолго до смерти, в книге Славяно-русский фольклор, составившей последний, девятый том миролюбовских сочинений, автор, видимо, проговаривается: Позже судьба свела нас уже за границей с покойным художником Али Изенбеком, как его звали бельгийцы в Брюсселе. У него оказалась рукопись Дощьки Изенбека. Этот документ мы изучали, переписывали. Дощьки Изенбека пропали во время смерти художника (полковника артиллерии, командира Марковского дивизиона) или, может, изъяты гестапо вместе с 600 его картинами.
Учитывая такое настроение Миролюбова, надежда на то, что он припрятал до лучших времен рукопись Изенбека, сохраняется. Вопрос только в том, насколько надежным оказалось это убежище.
Сейчас расширяются контакты наших граждан с зарубежьем. Возможно, судьба сведет кого-нибудь с этим таинственным хранителем, если он еще жив. Хранитель скрывает материалы из-за опасения, что раскрытие тайны рукописи Изенбека, которая находится среди других бумаг, еще более повредит репутации Миролюбова и его друзей. К сожалению, он ошибается. Во-первых, это уже не является тайной и почти все обстоятельства ее известны. Во-вторых, допуск добросовестных исследователей к рукописи Изенбека значительно бы облегчил доказательство невиновности Миролюбова и ускорил разгадку тайн Влесовой книги. Хоть и с опозданием почти в четыре десятилетия, но это следует скорейшим образом сделать, так как потеря времени ведет к утратам в информации по проблеме, сведения о которой распылены на обширном пространстве земного шара.
В. Грицков. Тайна Влесовой книги. Наука и религия. 1993. N 7
http://knigavelesa.narod.ru/stat/grizkov_taina_VK.html<\/u><\/a>
Виктор Владимирович Грицков. Рукопись Изенбека
http://kirsoft.com.ru/mir/KSNews_367.htm<\/u><\/a>

 Отправлено: 17.10.10 13:20. Заголовок: Worga пишет: город ..

Worga пишет:

цитата:

город Варуна.

И комментирует:

цитата:

... Это важно!

А чем оно важно?

 Отправлено: 17.10.10 15:19. Заголовок: Рукопись Изенбека

 Отправлено: 17.10.10 15:21. Заголовок: Ять! Благодарю! Запо..

Ять! Благодарю! Запомнил статью в своей базе данных.
Ludovit пишет:

цитата:

А чем оно важно?

А важно это тем, что "Варуна" и "варяг" - однокоренные слова, то есть образованы от одного и того же корня. Материал уже готов и должен выйти из печати в ноябре, вместе с другими любопытными исследованиями о варягах...

 Отправлено: 17.10.10 16:18. Заголовок: Worga пишет: "В..

Worga пишет:

цитата:

"Варуна" и "варяг" - однокоренные слова

И worga тоже.

 Отправлено: 18.10.10 10:47. Заголовок: Worga пишет: А важн..

Worga пишет:

цитата:

А важно это тем, что "Варуна" и "варяг" - однокоренные слова, то есть образованы от одного и того же корня. Материал уже готов и должен выйти из печати в ноябре, вместе с другими любопытными исследованиями о варягах...

Самым великим из семи священных городов древних арьев был город Варанаси - центр учености и столица царства Каши, то есть сияющего. Эпос утверждает, что Варанаси основан в глубочайшей древности, при внуке прапредка людей Ману, спасшегося от потопа. По астрономической хронологии Махабхараты Варанаси как столица существовал уже за 12 тысяч 300 лет до наших дней. Название его производят или от слова варана, что значит лесной слон (мамонт), или от наименования рек Вараны и Аси, на которых и стоял этот город, или возможно, что оно происходит и от сочетания вара-наш, что означает круг (крепость) наш.
Но есть ли сегодня город с таким названием на реке Варане? Если посмотреть на берега реки Вороны, то мы там такого города не увидим. Однако вспомним, что вплоть до XVIII века нынешняя река Воронеж называлась Великой Вороной, была судоходной и даже полноводнее верхнего Дона. На этой реке сегодня стоит крупнейший город юга России - Воронеж
Светлана Жарникова. Веда - значит Знание
http://sinsam.kirsoft.com.ru/KSNews_508.htm<\/u><\/a>

 Отправлено: 21.10.10 11:32. Заголовок: Дощечка 1,2,3

Из архива Ю.П. Миролюбова. ГАРФ. Фонд 10143, опись 47, Рулон 10
***7-2-1,2,3…39 - Дощечки Изенбека (Тексты): Влес книга. Лiтопис дохристияньской Русi-України. Частина V. На правах рукопису. ВИДАВНИЦТВО МЛИН. Лондон-Гага, 1968 (пронумеровано 50 стр.: от 2 до 23 тексты (фото) из Жар Птицы Дощ.1,2а,б,3а,б,4а,б,в,г,5а,б,6а,б,в,г,д,?? (где е,э); 7а,б,в,г,д,е,э,з,8,9,10,13,12,11а,б,15а,б,16а,18а,б,17а,б,в,20(отрывки),24а,б,г(?),в,27(готская); от 24 до 32 из С. Лесного. Влескнига (фото - 8 дощек + Дощ.16а); от 33 до 36 тексты из С. Лесного. История Руссов; от 37 до 48 - выписки из Жар-Птицы, С. Лесного, С. Ляшевского, писем (есть 1 письмо Ю. Миролюбова А. Куру, других источников); 49 - перечень выпусков текстов Дощек в Жар Птице по месяцам, 50 - перечень отрывков текстов дощечек из Жар Птицы и у С. Лесного в История Руссов
***Страница 2. Дощечки Изенбека. На этой странице тексты (разделенные на слова) Дощ.1 и 2а из Жар Птицы, март 1958г.
В первой колонке текст Дощ.1 (разбитый на две части). Вверху: Лист N 1, линии 1 до 18 включительно, отрывок N 1, Текст. Внизу: Лист N 1, линии 1 до 2 (продолжение). Дощечка N 1 (текст 2)
Во второй колонке текст Дощ.2А. Вверху: Лист N 1, линии 1 до 21. Дощечка N 2A (тексты) (отрывок)
[url="http://www.radikal.ru"][/url]
[url="http://www.radikal.ru"][/url]
***Страница 3. На этой странице тексты (неразделенные на слова) Дощ.2б и 3а,б из Жар Птицы, май 1959г.
Вначале текст Дощ.2б (пронумерованы строки от 1 до 6). Заголовок: Лист N 2, линии 1 до 12 вкл. отрывок. 2Б. Дощька N 2 Текст. Затем текст Дощ. 3а (пронумерованы строки от 1 до 15). Заголовок: Лист N 2, линии 13-25 отрывок. 3А. Дощька N 3 Текст. Затем текст Дощ. 3б (строки от 1 до 3). После слово главноще - комментарий: неразборчиво. Заголовок: Лист N 2, линии 26-28 отрывок. 3Б. Дощька N 3 Текст. Затем текст Дощ. 3б (строки от 27 до 38). Заголовок: Дощечка N 3, отрывок, линии 27-38. 3Б (продолжение). В этом тексте много комментариев: текст попорчен, прочесть невозможно - испорчено, текст испорчен, попорчено, текст попорчен и т.п.
[url="http://www.radikal.ru"][/url]
[url="http://www.radikal.ru"][/url]
Дощечка 1,2,3
[url="http://kirsoft.com.ru/skb13/KSNews_348.htm"]http://kirsoft.com.ru/skb13/KSNews_348.htm[/url]
[url="http://kirsoft.com.ru/skb13/KSNews_349.htm"]http://kirsoft.com.ru/skb13/KSNews_349.htm[/url]
[url="http://kirsoft.com.ru/skb13/KSNews_350.htm"]http://kirsoft.com.ru/skb13/KSNews_350.htm[/url]

 Отправлено: 21.10.10 17:05. Заголовок: Ять пишет: В этом т..

Ять пишет, что _там_ пишется:

цитата:

В этом тексте много комментариев: текст попорчен, прочесть невозможно - испорчено, текст испорчен, попорчено, текст попорчен и т.п.

Ага, "комментариев", только всё о порче... Есть, конечно, некоторые места, обозначенные многоточиями, но на общий смысл это мало влияет.

 Отправлено: 23.10.10 17:07. Заголовок: Он там, у кутку, бачиш мішок?.. там щось є

Ять пишет:

цитата:

Рукопись должна храниться у кого-то из доверенных людей Миролюбова. В убеждении колоссальной значимости своей находки он пребывал до конца жизни, так что уничтожить ее не мог. Обнаружение рукописи Изенбека было бы изящным доказательством достоверности ее исторического ядра, т.к. создание основной конструкции в эпоху Сулакадзева заведомо нереально. Москва, 1991 Виктор Владимирович Грицков. Рукопись Изенбека http://kirsoft.com.ru/mir/KSNews_367.htm<\/u><\/a>

***Інший факт ворожого цілеспрямованого втручання у справи дослідження Влескниги стосується первісної транскрипції текстів Влескниги, зробленої
Ю. Миролюбовим безпосередньо з оригіналу. Про це пише М. Скрипник у листі до невідомого адресата від 17 квітня 1975 року.
На прохання Жанни Миролюбової, донька видавця журналу Жар-птиця, у якому вперше друкувалася частина текстів Влескниги, Любов Кур провела розшуки у архіві свого покійного батька. Об’єктом пошуків була первісна транскрипція всіх текстів дощечок Влескниги, виконана Ю. Миролюбовим у 1925-39 роках у Брюселі. Миролюбов передав цей рукопис А. Куру в тимчасове користування. В архіві А. Кура знайшли теку з написом - Дуже важливо! Після моєї смерті один примірник цього рукопису негайно надіслати до Конгресової Бібліотеки в Вашингтоні, а другий – до Національної Бібліотеки в Москві -, але ця тека виявилася порожньою. Саме у цій теці, за висновком М. Скрипника, мав зберігатися рукопис Ю. Миролюбова з транскрипцією текстів Влескниги. У
Конгресову Бібліотеку ці матеріали не надходили.
Орій Безверхiй. Дажбожа Вiра i Влескнига. Розділ 2. Проблема похождения Влескниги

 Отправлено: 25.10.10 16:14. Заголовок: Редакція має на меті привернути увагу українських вчених та державних інституцій до пошуку автентичн

Редакція має на меті привернути увагу українських вчених та державних інституцій до пошуку автентичного джерела Велесової Книги
***
Про Миколу Скрипника в Україні відомо небагато. Рідновіри, а також ті, хто цікавиться нашою старовиною, знають його як невтомного видавця текстів Велесової Книги за кордоном, 7-ми томне видання якого і досі є бібліографічною рідкістю. Справді, Микола Скрипник доклав багато праці й ентузіазму в пошуках манускриптів, неодноразово здійснюючи далекі, іноді навіть заморські подорожі з метою знайти той первісний текст, що був переписаний рукою Ю. Миролюбова. Ті, хто вже мав змогу познайомитися з його виданням, відзначили його численні спроби не тільки правдиво відобразити текст тієї копії, що була в нього в роботі, але й вказати імовірні помилки прочитання. З прикрістю, але правдиво повідомляє дослідник про ті недоречності, а часом і свідоме шкідництво (редакцію) А. Кура в його виданні Велесової Книги в журналі Жар-птица: В дощечці 6-Б, яку я знайшов в архіві Миролюбова, було кілька речень, яких у тексті Жар Птиці цілковито бракувало...Вкладаю цей відмінний від першої редакції текст у цей лист. Іноді нападає на мене просто розпука...Як боротися проти цих всіх безглуздих і несподіваних труднощів?? Писати про це в пресу — не помістять, бо це деталі, нецікаві читачам...Мовчати, теж гріх! Так страшенно бракує авторитетної інстанції, яка поклала б кінець цьому безприкладному хаосові і розгардіяшу!...
На жаль, московські дослідники, а за ними й українці кинулися перекладати ВК за зіпсованими А. Куром текстами. Про це писав і проф. Володимир Шаян у листі до М. Скрипника 8 лютого 1974 р.:
Дивним дивом українські учені замість кинутися з ентузіазмом на досліди найстаршого пам’ятника, або не вміють, або бояться цих дослідів: Хай німець скаже! Для англійців (ВК) теж не існує, адже текст, як він був, хаотично, виданий у Жар-птиці, так жалюгідний, що ніяк не заохочує до довших і трудних студій. Що лиш Ваше видання можна показати бібліотеці чи науковим семінарам. Отже, перед нами піонерська праця. Із нікчемними шахраями треба немилосердно боротися...Як же в таких умовинах і ввиду дальшого заплутування справи тексту вимагати від учених, щоб вони серйозно трактували питання дощечок. Що їм робити із невідомого походження і джерела дощечки 38-Г, яка не існує...?
На жаль, спритні видавці поспішають приголомшити світ недосконалими публікаціями. Так, московський казкар А. Асов (Бус Крєсєнь, Алєксандр Барашков) свідомо попсував тексти дощок, взявши за основу публікації А. Кура і перемішавши їх на власний смак, як вінегрет. Подібні спроби є вже й в Україні, коли автори змішують докупи уривки з різних дощок, видаючи це за наукову реконструкцію. Ще гірше вчинили російські вєдісти В. Данілов та І. Мочалова, підлаштувавши свій пєрєвод під власні крішнаітско-хрістіанскіє ідеї. Християнський світогляд В. Качура також не дозволив йому зробити точного перекладу ВК на англійську мову (книга вийшла в 1973 р. у США).
А що ж наука? Наука й досі мовчить. Через відсутність доброго видання в Україні школярі й студенти вивчають ВК за поетичними переспівами, яких в Україні вже є два (М. Карпенка й М. Костенка). І хоча поетичні переспіви загалом є доброю справою, однак також не дають змоги науково вивчати тексти. Літератури для вчителів також немає.
Микола Скрипник помер у Голандії 22 серпня 1989 року. Сварог друкує на своїх сторінках деякі листи М. Скрипника, що стосуються його праці над ВК, та знайомить читачів з фотографіями М. Скрипника, вміщеними в його поетичному збірнику Встань із могили, Бояне!. Редакція має на меті привернути увагу українських вчених та державних інституцій до пошуку автентичного джерела Велесової Книги.
Галина Лозко. Пошук Велесовоi Книги. Журнал Сварог, Выпуск 10
http://www.svaroh.info/svar_10/skripn10.html<\/u><\/a>
Галина Сергеевна Лозко. Велесова книга
http://kirsoft.com.ru/mir/KSNews_368.htm<\/u><\/a>

 Отправлено: 25.10.10 16:37. Заголовок: Пошук Велесовоi Книги

Микола Скрипник с дружиною. Фото 1966 из поэтического сборника Встань из могилы, Бояне!
<\/u><\/a>
Микола Скрипник. Гаґа, 17 квітня 1975 року. Довірчо! В моїй публікації частини V Велес Книги я писав у передмові, що з ласкавого дозволу вдови покійного Ю. Миролюбова, я мав змогу переглянути його архів і знайшов у ньому, крім інших важливих документів, ще не публіковані тексти 16-ти дощечок Ізенбека. В цьому архіві були, звичайно, і тексти, які були вже поміщені в Жар Птиці та творах С. Лєсного, але цілком зрозуміло, що наша увага була звернена, в першу чергу, на нові тексти, і тому дослід вже відомих текстів був відкладений на пізніше.
На моє настирливе прохання пані Ж. Миролюбова поїхала в році 1973 до Каліфорнії та разом з донькою покійного А. Кура Любою переглянула архів А. Кура і привезла з собою до Аахену значну кількість як текстів Велес Книги, так і інших документів, копії яких пані Ж. Миролюбова ласкаво дозволила мені взяти для моїх дослідів. Всі ці матеріали були передані мною покійному А. Кирпичу, смерть якого в кінці 1973-го року перервала його працю над ними.
Мої особисті громадські зобов’язання не дали мені змоги раніш як в кінці року 1974-го зайнятися докладними студіями всіх повище згаданих матеріалів, тим більше, що я сподівався під час моєї подорожі до Америки в році 1974-ім ще раз увійти в особистий контакт з пані Л. Кур та обговорити з нею певні спеціальні проблеми, що торкалися текстів Велес Книги. І дійсно, я мав нагоду, разом з пані Ж. Миролюбовою завітати до пані Л. Кур та розмовляти про всі справи, пов’язані з текстами Велес Книги.
Пані Л. Кур запевнила нас, що вона зробить все можливе, щоб докладно переглянути ще раз архів її покійного батька А. Кура та радо передасть до правної спадкоємиці літературної спадщини покійного Ю. Миролюбова — пані Ж. Миролюбової — все, що вона знайде.
Головним об’єктом наших спільних розшуків був ориґінальний манускрипт, зроблений покійним Ю. Миролюбовим як його первісна транскрипція всіх текстів дощечок Ізенбека і закінчений ще в І937 р. в Брюсселі. 3 цього манускрипту покійний Ю. Миролюбов робив особисто на своїй друкарській машинці чи рукою копії, які він і надсилав для редакції та друку до розпорядження А. Кура, що, як спеціаліст у справах праісторії та лінґвістики, перебрав на себе оформлення текстів дощечок Ізенбека для друку.
З листа до мене Ю. Миролюбова я знав, що його манускрипт знаходився в помешканні А. Кура. В архіві покійного А. Кура була знайдена тека з написом - Дуже важливо! Після моєї смерті один примірник цього рукопису негайно надіслати до Конґресової Бібліотеки в Вашингтоні, а другий – до Національної Бібліотеки в Москві -. Однак, ця тека була порожньою...
Негайно після зустрічі з пані Л. Кур я поїхав до Конґресової Бібліотеки в Вашингтоні і шукав там — з ласкавою допомогою панів д-ра Старосольського та п. Надраґи — рукопис Ю. Миролюбова, надісланий А. Куром. Однак, жодних документів від А. Кура Конґресова Бібліотека не одержала. Також були пороблені нами заходи довідатися — через Американських дипломатів у Москві — чи манускрипт Миролюбова одержаний тою чи іншою інстанцією в Москві? І в цій справі не було досягнено жодних позитивних результатів...
Таким чином, шанси на те, що ориґінальний манускрипт Ю. Миролюбова буде знайдений, були зредуковані до мінімуму.
Здоров’я пані Л. Кур, яка хворіє роками на дуже гостру форму артриту, дає мало підстав до надії, що вона фізично взагалі в змозі ще раз докладно переглянути архів її покійного батька. Крім того, їй бракує також і спеціального знання проблеми, так що не можна бути певним, що вона напевно помітить манускрипт Ю. Миролюбова. Нікого ж іншого вона до розшуку в архіві не допускає, хоч я не раз робив найбільш конкретні пропозиції допомогти їй в цій справі. Зрозуміло, що в архіві її покійного батька знаходяться не тільки його суто приватні твори й кореспонденція, а також важливі і подекуди таємні архіви російських еміґрантських організацій антикомуністичного характеру, так що може повстати небезпека зради ще живих в Америці та де інде осіб, членів цих організацій. Це були мотиви, які примушували пані Л. Кур виключно самій робити розшуки в архіві. Згідно з останніми інформаціями, пані Л. Кур в цьому році приїде до Європи, і я маю надію ще раз зустрітися з нею та довідатися, чи є які позитивні новини в справі манускрипту?
Враховуючи всі повище описані обставини та й той факт, що і мій вік, і здоров’я не дозволяє відкладати остаточний дослід наявних документів Велес Книги на довший час, я вирішив закінчити докладний розгляд тих текстів Велес Книги, які зібрані з обох архівів покійних Ю. Миролюбова та А. Кура, і опублікувати ці тексти.
...Покійний Ю. Миролюбов, так, як я знаю його з довірчої кореспонденції та з розмов його вдови Ж. Миролюбової, був високо порядною та чесною людиною, з родини священика, а мати його походить від Тараса Трясила (Бульби), ніколи не дозволив би собі на якусь підробку чи фальсифікацію історичних документів. Він не раз заявляв і А. Курові, що кожної хвилини готовий скласти присягу в присутності священика, що всі його транскрипції текстів Дощечок Ізенбека зроблені ним особисто, і що він всі ці дощечки мав перед собою так, як він їх описав і подав в численних документах, які є в моїм розпорядженні, та які я сподіваюся, в міру моїх фінансових можливостей, опублікувати для загального відома.
Отже, коли він з свого власного манускрипту переписував КОПІЇ, то можна припустити, що ці копії були найближчими й найточнішими щодо змісту з його ориґіналом, хіба що з друкарськими помилками. Тому я вважаю ці копії Ю. Миролюбова найбільш автентичним документом текстів Велес Книги, які ми маємо (поки що?) до розпорядження. Бо редакція пана А. Кура, як це виявилося з докладних порівнянь його текстів з текстами Ю. Миролюбова, в багатьох випадках переходила межі того, що можна коректно назвати редакцією, а не свідомою зміною чи тенденційним скороченням первісного тексту...
Я не маю наміру шукати те чи інше пояснення чи виправдання цим різницям тексту, які я встановив у багатьох дощечках, і які є в моїм розумінні неприпустимими покаліченнями історичних документів. Я визнаю єдино міродайними для мене тексти в редакції Ю. Миролюбова, хоч і цілком свідомий того, що він наробив теж дуже багато прикрих помилок, але виключно через брак фахової освіти як лінґвіста та через бажання пристосувати орфоґрафію Велес Книги до сучасної кирилиці. Але про ці речі він сам щиро писав, що не може за них ручитися і просить тих, хто ліпше на цьому розуміється, виправити його хиби...Проблема реставрації первісного тексту Дощечок Ізенбека, звільнення його від несвідомих помилок транскрипції Ю. Миролюбова та його кирилівської орфоґрафії лежить в зовсім іншій площині, як ті зміни, що робив А. Кур.
При цій нагоді вважаю своїм обов’язком звернути увагу своїх друзів і шанувальників нашого найстаршого літопису — Велес Книги, що навіть коли б нам пощастило одного дня знайти манускрипт всіх текстів, зроблений Ю. Миролюбовим, це не звільнило б нас від конечної потреби реставрації всіх текстів, приведення їх до того первісного вигляду на дощечках, який загубився під час транскрипції їх Ю. Миролюбовим. Бо він не малював їх точно, як бачив, а відразу ж перекладав на кирилівську орфоґрафію, при чому, на превеликий жаль, вживав помилкового ключа для транскрипції, який надавав літерам первісного тексту дощечок інше значення, ніж вони мали в мові наших Предків...Це була справжня трагедія і для самого Ю. Миролюбова, після того, як він усвідомив собі, якої шкоди наробила його аматорська транскрипція незнаної йому абетки і мови...
Я сподіваюся незабаром зробити спробу такої реставрації первісних текстів, хоч і свідомий того, що це праця не для одної особи, до того ж теж не спеціаліста-лінгвіста, а для цілих поколінь вчених, які з любов’ю та пієтизмом до свого минулого присвятять себе докладним студіям текстів та, в кінці кінців, знайдуть єдино правильну мову та думку, що їх передали нам наші далекі Прадіди... Без такої ґрунтовної реставрації текстів Велес Книги і всі спроби точного перекладу її засуджені на невдачу, бо на сотнях прикладів з дотеперішніх перекладів і покійного А. Кирпича та й інших осіб недвозначно можна довести, що і одна неправильно передана літера може змінити весь зміст і смисл тексту і, тим самим, цілковито викривити ту думку, що містилася в нім.
Дай, Боже, щоб знайшлися поміж нашими молодими ученими особи, які присвятять себе цій праці і тим самим дадуть справжнє розуміння того, що хотіли заповісти нам у Велес Книзі попередні покоління.
Додам ще, що багато з тих закидів та підозрінь, які тепер висловлюють супроти тексту Велес Книги, постали виключно тому, що покалічений транскрипцією, редакцією А. Кура та друкарськими помилками первісний текст Велес Книги справді дає підставу до різних критичних зауважень щодо мови й правопису, та тим самим ллє воду на млин тих свідомих ворогів Велес Книги, яким хочеться її ліквідувати, як пам’ятник саме нашої, української праісторії та культури.
Я не торкнувся тих чи інших доказів автентичності Велес Книги, які дають нам історичні факти, що описуються в ній і що у великій мірі були незнаними дотепер та підтверджуються найновішими археологічними знахідками, бо ця тема занадто глибока й широка, щоб у короткім листі можна було розглянути її. Сподіваюся, що знайдуться і спеціалісти, й аматори археології і використають нові публікації на ці теми (ось, як тритомну Археологію Української РСР та ті збірники, що регулярно друкуються в Києві про результати археологічних дослідів в Україні).
На закінчення хочу тільки висловити моє глибоке й щире переконання, .що як не обмежені й недосконалі є результати наших дослідів над Велес Книгою, але все ж таки того, що вже є досягнено, ніхто вже не посміє і не зможе заперечити чи анулювати, і тому вони знайдуть належне їм місце в скарбниці Духу нашої Русі-України.
Николай Федорович Скрипник. Влес книга
http://kirsoft.com.ru/skb13/KSNews_330.htm<\/u><\/a>
Пошук Велесовоi Книги. Публікацію підготувала Галина Лозко (Публікується вперше. Журнал Сварог, Выпуск 10)
http://www.svaroh.info/svar_10/skripn10_10.htm<\/u><\/a>

 Отправлено: 26.10.10 09:40. Заголовок: Пошук Велесовоi Книги

М. Скрипник. Кап Мартен, Франція, 26.VІ.1979 р. Вельмиповажна та дорога Пані Тимошенко! Надсилаю Вам копію листа проф. Р. Драґана з Австралії та копію моєї відповіді на нього, з яких довідаєтесь про чудо з Дощечками Ізенбека, які знаходилися в Університеті в N, (NN) та були надіслані проф. С.П. для досліду й перекладу цим Університетом, правдоподібно поміж 1960 -1967 роками в К.
А. Особисто вважаю оповідання пана Г. дуже імовірним, бо, як я вже писав у лютому до пана д-ра Ю. Лісового: певні католицькі організації в Б. були заінтересовані в дощечках...Більш довідаєтесь з копії мого листа, який надішлю з Гаґи.
Звертаюсь до Вас за порадою: чи можемо ми сподіватися на співпрацю Українських Наукових Інституцій при нашім домаганні повернути дощечки власниці (спадкоємиці) всього майна Ізенбека, а в тому, отже, й викрадених у нього дощечок?? Справа може набрати великого розголосу.., бо межує з кримінальними методами інквізиції чи мафії...(...)
Я особисто перед жодним законним заходом до повороту дощечок не спинюся, включно з евентуальним судовим процесом проти Ректорату Університету в N., оскільки вони відмовляються на дружнє полагодження справи в нашому сенсі...Можливо, що матимем справу зі своїми власними земляками...(громадянами Ватіканської Держави), але формально Університет в N. є відповідальна інстанція, і тому треба чекати спротиву в інтернаціональнім масштабі.
Чи може В. Мороз покласти свій авторитет на вагу?? якщо він готовий битися за повернення Дощечок нам?? Коли думаєте, що так - можете надіслати йому обидва листи: проф. Р. Драґана та мою відповідь...
Ви не потребуєте пояснень, що вступаємо в рішучу стадію боротьби за правду й ідентичність дощечок, а тому ця остання битва мусить бути виграна нами!! З дружнім привітом. Ваш М. Скрипник.
Пошук Велесовоi Книги. Публікацію підготувала Галина Лозко (Публікується вперше. Журнал Сварог, Выпуск 10)
http://www.svaroh.info/svar_10/skripn10_10.htm<\/u><\/a>
Николай Федорович Скрипник. Влес книга
http://kirsoft.com.ru/skb13/KSNews_330.htm<\/u><\/a>

 Отправлено: 26.10.10 10:29. Заголовок: Пошук Велесовоi Книги

М. Скрипник. Кап Мартен, 24.VІ.1979 Дорогий Пане Драґан! В додаток до мого листа від 20.VІ.79 вважаю потрібним поінформувати Вас, що моїм наміром є невдовзі відвідати Університет в N разом з пані Ж. Миролюбовою, яка є правною власницею всього наслідства Ізенбека, отже, і Дощечок Ізенбека та з допомогою бельгійського адвоката домагатися від Університету в N повернення всіх Дощечок Ізенбека на руки законної наслідниці (спадкоємця) цих Дощечок.
Для того мені конче потрібно: листування проф. С.П. з Університетом у N, а особливо листи з N.
Коли б їх не було в архіві П., то необхідно скласти заяву пана Г. про те: коли він бачив дощечки у П., та як вони виглядали, також повідомлення П. про зміст їх та інші важливі деталі. Цю заяву треба завірити у нотаря, як документ свідчення, з його підписом, що теж мусить бути завірений урядовою особою чи інстанцією.
Таким чином, я мав би правну підставу до вимог супроти Університету в N, якщо б вони відмовлялися від цієї афери чи заперечували правдивість тверджень пана Г.
Робіть все не відкладаючи, бо як довідаються про наші наміри, можуть знищити всі дощечки...З дружнім привітом! М. Скрипник

 Отправлено: 27.10.10 12:55. Заголовок: Ять пишет: Редакція..

Ять пишет:

цитата:

Редакція має на меті привернути увагу українських вчених та державних інституцій до пошуку автентичного джерела Велесової Книги

Ну да-ну да... Метá у них такая была — только что из ими предполагавшегося "пошуку автентичного джерела Велесової Книги" им удалось? Имею крупное подозрение, что ничего — в реальности, — а так, втихаря, можно что-нибудь подсунуть доверчивому читателю и сказать: «Отож автентично джерело Велесової Книги» ("Так вот аутентичный источник Велесовой Книги"), да ещё прибавить "авторское прочтение" текстов ВК — и вот тебе появляются, якобы в ВК, древние укры, или иное ещё что-либо...

 Отправлено: 28.10.10 13:45. Заголовок: Пошук Велесовоi Книги

Одначе найбільше праці й коштів віддав Влес Книзі інж. Скрипник. Він тривалі роки еміґрації працював у голландській Індонезії, а на старість перенісся до Голландії до Гаґи, де все своє існування віддав Влес Книзі, шукаючи за дощечками, за текстами й видаючи їх у гарному вигляді в своєму видавництві Млин у Газі. Йому вдалося врятувати чи не половину змісту Влес Книги. Завдання нелегке, коли зважити, що ориґінальних дощечок немає, а фотознімок тільки дві. Переписів Миролюбова теж немає, бо вони пропали в Кура. Базуватись виключно на Жар-Птиці, чи на виданнях Лєсного не вистачає. Навіть редакція Жар-Птиці, переписуючи на машинці, робила помилки, як писав Кур до Лазаревича. Також не всі тексти дощечок були публіковані в Жар-Птиці не раз відмінно редаговані і змінені.
Багато текстів дощечок, ще не опублікованих, знайшов Скрипник в архіві Миролюбова, текст дощечки 34 в архіві Лазаревича і фотокопію дощечки 16 А в архіві прот. С. Ляшевського. Коли появились перші 4 частини у видавництві Млин 1969 р., ними зацікавився Канадійський Фармер і Вільний Світ і передрукували цілий текст, ориґінальний і переклад. Те саме Альманах Канадійського Фармера 1970 р., з відповідним вступним словом редактора М. Шкавритка. В 1973 р. появився також англомовний переклад В. Качура з поясненням Історичний манускрипт Східної Європи, затираючи тим самим назву Русь чи Антська Держава. В. Качур, завзятий єванґелик, не забув у вступі подати цитати Єремії, які засуджують позабіблійні вірування, про які саме мова йде у Влес Книзі.
Як наткнувся М. Скрипник на Влес Книгу? Найперше він одержав від др. П. Шумовського книжку С. Лєсного Русь Откуда Ты?, видання 1964 р. в Вінніпегу. В ній згадується про Влес Книгу. Тоді роздобув С. Лесного Влесовая Книга (Вінніпег, 1966) та Пересмотр Основ Истории Славян (Мельбурн, 1956). В Британському Музеї знайшов журнали Жар-Птица і С. Лєсного История Руссов в Неизвращенном Виде (Париж-Мюнхен, 1953-60). Перші публікації Скрипника ґрунтувалися на тому, що було друковане в Жар-Птиці. Звідтам довідався Скрипник, що Миролюбов, який друкував у Жар-Птиці, має ще й інші неопубліковані тексти. Знайшовши його адресу, Скрипник почав з Миролюбовим переписуватись, аж до його виїзду до Америки в 1970 р. В дорозі з Америки Миролюбов помер, але Скрипник про довжував свій контакт з його дружиною Жанною в Аахен, Бельгія, де знаходиться теж архів Миролюбова. У видавництві Млин (Лондон-Гаґа), стараннями і коштом М. Скрипника появились усі відомі і знайдені Скрипником тексти Влес Книги, з розбиттям на слова, транскрипцією, примітками до тексту і бібліографією, в 4-ох томах, разом із перекладом А. Кирпича з Англії.
Кирпич вже відійшов. Томи зявились в такому порядку: 1 - 1969, 2 - 1972, 3 - 1972, 4 - 1975. Там теж знаходяться дві фотовідбитки ориґінальних дощечок. Як бачимо, наткнувшись на цей скарб і належно оцінивши його, Скрипник довершив неймовірно складного й важкого діла. Він виправив цілу серію помилок у транскрипції й додав багато варіантів перекладу, для повного розуміння.
...Деякі критики Влес Книги говорили, що Ізенбек це така сама фікція, як і Влес Книга. Тому Скрипник друкує копії документів, які мали відношення до життя Ізенбека. Ті й багато інших документів, які мають відношення не тільки до Влес Книги, але й до проблем передісторії, видає Скрипник окремою книгою До Джерел (Гаґа, 1975). Як мотто цієї книги надруковані такі слова: Тобі, невідомому праотцеві, який своїм натхненним словом викарбував на дощечках Влес Книги скрижалі духу одвічної Русі-України, посвячую цю працю, як щирий вияв моєї глибокої вдячності й пошани
Оріон Ярослав. Голос Предків. Сварог. Выпуск 6, 1997, с.21-26
http://www.svaroh.info/svar_06/orion6.html<\/u><\/a>
Николай Федорович Скрипник. Влес книга
http://kirsoft.com.ru/skb13/KSNews_330.htm<\/u><\/a>

 Отправлено: 01.11.10 14:26. Заголовок: Письмо М. Скрипника - Ю. Миролюбову. Гага, 19.8.1968

Фонд 10143, опись 47 (Архив Ю.П. Миролюбова), рулон 1
***1-24-1,2 Письмо М. Скрипника - Ю. Миролюбову. Гага, 19.8.1968. Сбоку слева приписка - адрес моего сына…
<\/u><\/a>
Многоуважаемый господин Миролюбов!
Очень благодарю Вас за Ваше письмо от 6-го июля, которое, к сожалению, только теперь получил, так как был в Лондоне, где я работаю в Британском Музее.
Я и мои друзья глубоко признательны Вам за тот большой и самоотверженный труд, который сделали Вы, сохранив текст Дощечек Изенбека от загибели. Мы не сомневаемся в том, что эти дощечки не фальсификация, а оригинальный документ истории наших предков.
Я сделал фотокопии всех материалов напечатанных в Жар-Птице и надеюся в конце этого года опубликовать как оригинальный текст так и перевод его на украинский язык. Первое издание без оригинального тексту было только пробным экземпляром и я переиздал его включив и Вашу транскрипцию дощечок. Два экземпляра этого нового издания пересылаю Вам. Как только появится следующие выпуски Влес Книги я немедленно перешлю их Вам.
Мне очень жаль, что неопубликованные материалы не находятся в Вашем распоряжении...Я написал, несколько месяцев тому назад, письмо на Ваш адрес и просил моего сына, который живет в Сан-Франциско найти Ваш адрес и передать письмо Вам. Однако, ему удалось только найти контакт с господином Куром и поговорить с ним по телефону. Господин кур дал мне свой адрес, но на мое письмо не ответил. Я посылаю ему новое издание Влес Книги и прошу еще раз дать мне возможность напечатать еще ненапечатанные материалы Влес Книги. Не знаю, в каких отношениях Вы теперь с ним, но если можете помочь мне в этом деле был бы очень благодарен Вам.
К сожалению, в Британском Музее не сохранились все номера Жар-Птицы. Я подаю Вам на отдельном листочке каких номеров там нет. Но кажется, что все о Влес Книге есть.
Был бы очень благодарен Вам если бы Вы могли хотя бы написать: какие материалы сохраняются еще у господина Кура? Есть ли между ними фотоснимки дощечек? Я готов взять на себя стоимость репродукции тех материалов, которые еще неопубликованы и - если господин Кур желает - перевести и издать их тоже и на русском языке. Мой друг А. Кирпич обладает большим знанием языков и с громадным энтузиазмом занят разшифрованием и переводом Ваших транскрипций.
Напечатанные мною выпуски Влес Книги я разсылаю всем славяноведам на университетах Европы, Америки, Австралии, а также и редакциям журналов, которые имеют своим предметом славяноведение.
Я вполне понимаю, что содержание Влес Книги очень не на руку многим специалистам истории Восточной Европы и потому они всеми силами стараются замолчать или даже дискредитировать Влес Книгу. Но есть и между ними честные ученые, которые вконце концов скажут правду. Недавно один из специалистов по истории Восточной Европы, итальянец, с большим интересом взял изданный мною выпуск Влес Книги и обещал перевести его на итальянский язык, не сомневаясь в подлинности документа. Тоже в Голландии есть шансы на серьезное отношение со стороны ученых славистов.
Имею еще одну большую просьбу к Вам, а именно: могли бы Вы написать мне о деталях исчезновения дощечек? Я живу недалеко от Брюсселя, имею несколько знакомых в университетских кругах и хотел бы позондировать...кто мог быть заинтересованным исчезновением дощечек. Профессор Ек, о котором Вы кажется упоминали, уже умер, но может быть есть еще другие особы, которые дали б информации о событиях по смерти покойного г. Изенбека? Где он жил в последнее время? Кто был в его близком обществе? Не были ли пробы достать дощечки со стороны той или другой институции в Бельгии?
Вы, как очевидец и близкий друг Изенбека могли бы дать очень важные указания: где и в каких кругах нужно искать похитителей дощечек?..Мы все уже на склоне лет и боятся нам уже нет кого, кроме Бога и своей совести...Я обещаю Вам сохранить все в тайне до определенного Вами срока и депонировать в научном институте те сведения или предположения, которых Вы не хочете теперь делать известными...Может быть кто нибудь после нас найдет и вора и даже документы...Невозможное людям - возможно у Бога.
Кончаю, в надежде что мы еще не раз обменяемся мыслями о Влес Книги и что Вы поможете мне окончить то дело, которое Вы начали с таким энтузиазмом и которое навсегда останется Вашею большою заслугою в глазах всех любящих свою Родину.
Остаюсь с глубоким уважением к Вам. М. Скрипник (подпись)
Николай Федорович Скрипник. Влес книга
http://kirsoft.com.ru/skb13/KSNews_330.htm<\/u><\/a>

 Отправлено: 17.11.10 09:55. Заголовок: Дощечка 5

Фонд 10143, опись 41 (Архив А.А. Куренкова), рулон 7
***5-9-6 - Дощечка N 5, Текст, Документ N 5 (У Асова в книге - Тайны Книги Велеса на стр. 224 текст: Затем, 23 января (1954г.), Миролюбов послал транслитерацию текста дощечки N 5 и свои к ней комментарии)
<\/u><\/a>
Дощечка N 5, Текст, Документ N 5
Дощечка N 5-я, вероятно, является по своему языку самой архаичной, если этот язык сравнивать с языком предыдущих дощечек. Вид дощечки по данным Ю.П. Миролюбова, кто старательно презервировал ее, так как она весьма ветха по времени, изьедена червями и внутри трухлява.
Изследуя язык, я нашел, что он действительно очень древен и отличается от языка других, известных мне дощечек. Есть основание, что бывшие владельцы этих дощечек князья Задонские или Донцовы имели в своей древней коллекции дощечки принадлежащие волхвам-летописцам разных племен, а по времени записей - к разным векам.
Стиль записей также отличается от других текстов. Так, автор записи дощечки N 5 употребляет какой то метод слития слов, пользуясь одинаковыми буквами, причем одна из них была концом слова, а другая началом. Он выбрасывал одну из одинаковых букв, а другой связывал или сливал оба слова. Так для примера можно указать на слово из текста: ИЖДЕХУ ДО, что нужно понимать, что в первоначальном виде эта фраза изображалась, как ИЖДЕХ ХУДО. Здесь две одинаковые буквы Х и Х. Автор выбросил одну Х, а другой связал оба слова. Интересно окончание СТА, которое добавляется в тексте к глаголам, как например: ВИДЕСТА, БЯСТА, ЖИВЯХСТА и т.д., что нужно видимо понимать, как уже видели, уже были, уже жили.
Текст:
1 спондробенцесезащатинамотоиаоколоирщемотакоижделятоидодироуза
2 тенсенцепентестаидошапрадоинашоидогурекарпанескеатамосеосЪ
3 днещааживиакладнотобородисенправищасиаодоциродциастаренцерод
4 оубящкодоирянтоибоущепаркунбоноисенблагволящленботоутщехомсои
5 атакосенбящживутпентесталятоиатамотщехомсендовосхдяцусунеаиде
6 хомдоньпретабориекаеседоморнжетецяиатополуноцесядщенанеасени
7 менованепрепрепентеиакобовутцесенименованепрепрепентеатамосе
8 ндещиапентосентлятоивщесенправищясенатакобоземахранивенодомн
9 огаиарьшесоиазенцеилероувбящамностетамоседицоиогнищаноиатако
10 боскотиасенвенденцевоступоиаитамоитакобоземасенхранитиможящет
11 акорцевиодехнеаупенжияшетимногазлатоабогацеживхостасицесеиен
12 зенцеодовратишаседополуденеасамонехаяйноиатакоидщанаведенеск
13 отиаговадасвоаибещатуптицоисриящамностватещияшетидонеатитогал
14 щаивраниодядилетияйабястеядевеликавступияхтобтоиплеменоикост
15 обценалязяйасицеотвережитираноимногаяакрвелиящатувнезапоигла
16 весякшаврзиямсвемаaтоииасутевраноиядлаатакострибоисвищашутево
17 стпияхаборяегундяшетеодополунщенебеспенцетесаноибиятусЪщавели
18 каензицеакустобцесеразитисозлоиеутечецеавороиговияднашехтако
19 бяшетуборицатаиадвасталятоианашеродищетещяшетидоляшипребенде
20 ноисутеатамосядшазастоилятибящитамогодеиерменрехеасезлобящоина
21 ноиатубящауборцевликаагодебяпотснянаодтрценадодонщеадонеаиер
22 менрехпияйвиналюбоибратрестепозевоявенденашоиаткосеуворжешети
23 сябяживутенове..(конец отрывка)
<\/u><\/a>
Дощечка N 5 неполная по содержанию и должно быть продолжение. Раздел имеющегося текста на слова, а также перевод текста на теперешний русский язык на следующих страницах. Вполне возможно, что среди отрывков-осколков дощечек имеется имеется и продолжение этой 5-й дощечки.
***5-9-20 Готская дощечка: Докум. N 10. Отрывки разн. дощечек. Тексты.
Текст: Предварительное сообщение. Среди текстов разбитых и раздавленных дощечек имеются осколки и кусочки, где имеются данные...
***5-9-21 Готская дощечка: Докум. N 10. Отрывки разных дощечек. Тексты.
<\/u><\/a>
...Отрывок N 7 (дощечка N 5, отрыв. N 3-й)
2..за сты ляти бящи тамо годе иерменрехе а се злобящы на ны а ту бяща уборце влика. а годе бя потсняна а од трцена до донще (Донец?) а доне а иерменрех пияй вина любы (пил вино дружбы?) братре сте (м.б. братресте?) позе воявенде (воеводы?) нашы а тако се уворжешетися бя живут нове...(конец) Будучи прижатым врагами с большими потерями для готов и себя, Ерманарих вынужден просить дружбу у подчиненных ему юж. Росов, почему и пьет вино любы - древний ритуал дружбы у наших предков
Из Музея Русской Культуры в Сан-Франциско. Фонд 10143 в ГА РФ
http://kirsoft.com.ru/mir/KSNews_353.htm<\/u><\/a>
Из архива Ю.П. Миролюбова. ГАРФ. Фонд 10143, опись 47, Рулон 1
***1-17-1 Письмо А. Кура - Ю. Миролюбову 16 мая 1957
<\/u><\/a>
Дорогой доктор, Юрий Петрович:
Ваше письмо получил - что смогу сделаю. Посылаю Вам продолжение Дощ.4. Она состоит из двух дощечек, текст попорчен и разрушен. Буквы выцвели. Проредактировал и проверил. Дайте мне знать NN дощечек, которые я Вам послал.
Получил от Лесного письмо. Посылаю Вам на прочтение и размышление, какого приятеля Вы приобрели.
Присланную мою статью нужно печатать, поэтому отошлите, чтобы не было перерыва, как это было в январском N этого года. Возвращаю ее обратно Вам.
Меня запрашивают почему в журнале не печатаются Ширяев, Башилов и др. и почему печатается только Миролюбов, Пронин и Кур. И говорят, что по стилю и по псевдонимам можно легко догадаться, что ряд статей также написаны Миролюбовым. Что я могу ответить?
У меня распух глаз и налился кровью. Попал мыло и, видимо, грязь. Не болит, но все же неприятно иметь один глаз, а другой завязан.
26 мая мне исполняется 65 лет официально, но неофициально - 66. В понедельник 27 мая отправляюсь заявлять о пенсии. Если заявление буду делать не в Сан Хосе (это столица нашего уезда Санта Клара), а в Сан-Франциско - зайду в середине дня к Вам. Пришлите письмо Лесного мне поскорее, а также свои соображения и поищите у себя в бумагах нет ли другого его письма, где он требовал немедленно прекратить печатание моей статьи, которая печатается в жар Птице. Я на это письмо ему не ответил и прекратил ему писать...письма, Вы увидите, что он меня запрашивает, почему я ему не пишу. Душевно сожалею Вам в вашей болезни, но все это от бога. Я призываю к Вам поговорить с дочерью и спросить, как же лечили ее в...и вылечили. Может быть и Вам можно будет...Привет супруге. Храни Вас Бог и имейте уверения в излечении. Это самое важное.
Ваш А. Кур.
<\/u><\/a>
Приложения:
1. Статья: Отрывочная, но истинная истории наших предков
2. Письмо Лесного
3. Продолжение и окончание Дощечки N 4.
- Внизу приписка рукой Миролюбова - Присланные для ЖП статьи я выправляю, понятно что в них проскальзывает мой стиль. А как же может быть иначе? Критики же проболтали наше отечество! Им бы вспомнить об этом и помогать…
Сергей Лесной. Влесова книга В сентябрьском номере (1957г.) (с.8-9) были напечатаны 4 осколка дощечки 4 без разделения на слова и текст целой дощечки 5 сплошняком с комментариями Кура и примечанием Миролюбова вообще о дощечках. В тексте 5 было допущено на 20 строк более 40 опечаток, поэтому текст был в дальнейшем переиздан.
В октябре текст был переиздан (с.8-9), но с разделением на слова и всё же с некоторыми опечатками, там же было добавлено большое примечание Миролюбова по поводу текстов дощечек.
В ноябрьском номере (с.5-7) А.А. Кур в статье Отрывочная, но истинная история наших предков привел несколько отрывков разных дощечек и дал им толкования. В этой же статье косвенно отмечено, что дощечек имелось не менее 35.
Сергей Лесной. Влесова книга. Виннипег, 1966
http://kirsoft.com.ru/mir/KSNews_354.htm<\/u><\/a>
Дощ.5а Спондробенце се защатi намо тоя околы Рщемо тако iжде ляты до Дiроу за тенсенце пентеста iдоша ПраДы нашы до гуре Карпанеске а тамосе осЪднеща а жiвя кладно То бо Родi сен правiщася од Оцi Родцi а старенце Родоу бя Щк одо Iрiан Тоi бо уще Паркун бо ны сен благволящлен бо то утщехом Соi А тако сен бящ жiвут пентеста ляты А тамо тщехом сен до восхдяцу Суне а iдехом до Ньпре Та бо рiека есе до морнже тецяi А то полуноце сядще на не а сен iменова Непре Препенте яко бо вутце сен iменова Непре Препенте А тамо сендещя пентосент ляты вще сен правiщя сен а тако Бозема хранiвен одо многаiа рьще соязенце Iлероув бяща мносте там оседiцы огнiщаны А тако бо скотiа сен венденце во ступы а i тамы тако Бозема сен хранiтi Можяще так ОрЦе вiодех не Ау пенжiяшет i многа злато а богаце жiвхо ста
Дощ.5б Сiце се Iензенце одовратiшасе до полудене а само нехаяi ны А тако iдща на ведене скотiа говада своа I беща ту птiцы срiяща мноства тещiяшетi до не А тiто галща i вранi од ядi летiяi А бясте яде велiка в ступiях То б тоi племены Костобце налязяi А сiце отвережiтi раны многая а крве лiяща Ту внезапы главе сякша врзiям свема a тыя суте враны ядла А тако Стрiбы свiщашуте во стпiях а Боряе гундяшете одо полунще небеспенцетеса ны Бiя ту сЪща велiка Ензiце а Кустобце серазiтi со злые утечеце а воры говiяд нашех Тако бяшет уборiца тая а дваста ляты А наше родiще тещяшетi до Ляшi пребендены суте а тамо сядша За сты лятi бящi тамо Годе Iерменрехе а се злобящы на ны А ту бяща уборце влiка а Годе бя потсняна а одтрцена до Донще а Доне а Iерменрех пiяi вiна любы братресте по зе воявенде нашы А такосе утворжешетiся бя жiвуте нове
Дощечка 5
http://kirsoft.com.ru/skb13/KSNews_334.htm<\/u><\/a>